Вообще сейчас все ясно. Но я бы не лил слезы как некоторые, ибо состояние бывшей Украины таково, что поражение может быть лучше победы, учитывая кто этой бывшей Украиной правит.
И самое интересное, что не к кому ставить претензии.
США в лице Обамы не раз заявляли, что США уходят с роли мирового гегемона, а Украина в новом порядке считается зоной влияния России. Последующие презики США ни разу эти заявления не дезавуировали. Европа же давно настроена на дружбу с РФ и судьба Украины не стоит этой дружбы. Никто ничего не скрывает.
Вопросов к каганам тоже нет - это профессиональные ликвидаторы, которые делают свою работу.
Все претензии и вопросы только к самим себе, к украинскому народу в целостности. Он всю свою историю с 1991 года не только не внял к благоразумию, но жутко свинячил, вот и результат.

Масштаби святкування Хануки в цьому році на території бувшої України перевершили усі попередні і навіть затінили собою Різдво, яке тепер святкують 25 грудня, і це на фоні повзучої катастрофи. В забитому українському інтернеті навіть почалась млява дискусія - а чи не забагато Хануки? - Ні не забагато, адже нинішня Ханука - це з'їзд чи свято переможців.
Станом на кінець 2024 року з України не залишилось нічого. Замість держави - банда узурпаторів. Замість країни - військовий полігон, замість народу - стадо покірного опущеного бидла без авторитетів.
І усім цим процесом керує менеджмент єврейського походження. Таким чином відбулося повне відродження Хозарського каганату, - в світі виникла друга, після Ізраїлю, єврейська держава. Вони перемогли - і мають право радіти. А тим кому це не подобається - можете поцілувати себе в сраку.
Правда у цій бочці кошерного меду є кілька відер дьогтю.
Євреї, які керують бувшою Україною лише менеджери на побігеньках у західної еліти. Сьогодні євреї на коні, а завтра їм обрізають сухі гілки. Те, що відбулося це не нове. Спочатку тут був автентичний Хозарський каганат, але потім хтось хозар вирізав (офіційно напівміфічний Святослав). Хто стояв за ними не знаю. Потім в кінці 16 початку 17 століття ієзуїти та польська шляхта використала євреїв для керування територією. Як результат - прийшов Хмельницький.
Потім на початку ХХ століття євреїв знов використали для вавилонских експериментів на території України. А в 1941 прийшли німці, які лише дали відмашку, і ага. І зараз, схоже, ми спостерігаємо чергове коливання цієї гойдалки.
Євреї такі ж барани, як і гої. Хитрі маніпулятори використовують перших проти других, але потім регулярно цих баранів вирізають. Така імовірність є і сьогодні. Тому на місці українських та і взагалі євреїв я б не дуже радів такій "перемозі", адже в світі уже піднімається хвиля, щоб віддячити євреям за усі їх "добрі справи" для людства. Тим більше, що на Схід бувшої України уже сотнями тисяч завозять таджиків та інших гарячих хлопців. А це не деградовані українці, це завзяті бармалеї.

Як не дивно, українці та євреї опинилися у одному човні, і потонуть разом, тим більш якщо так весело будуть стрибати на Хануках. 

Самый мягкий сценарий для Украины это реализация предвыборного обещания Трампа - приостановка войны, смена киевского режима и постепенное поглощение Украины или большей ее части Россией с помощью политических и экономических методов.
Если проект Трампа не получится, то указанная цель все равно будет достигнута, только более кроваво.

І ось цей день настав. Українська держава заснована 24 серпня 1991 року остаточно припинила своє існування на 33 році життя.
Тепер керівництво країни є узурпаторами, а будь хто, хто їх усуне від влади і займе їх місце буде в такому ж статусі. Влада насправді валяється під ногами і питання лише у тому, хто її підбере.
Однак легітимізувати владу без зміни Конституції України уже не можна. У цій ситуації зміна Конституції буде тотожною до заснування нової держави.
Колись наприкінці життя керівника Тимчасового уряду Росії Кєрєнського спитали чи можна було запобігти приходу до влади більшовиків. Той відповів, що потрібно було розстріляли одну людину. - Леніна? Ні, Кєрєнського.
І лютнева революція в Росії і тимчасовий уряд – це були лише інструменти для передачі влади більшовикам. І ця задача була виконана. Російські демократи свідомо передали владу комуністам, а російські спецслужби і провели жовтневий переворот.
На першому році правління Блазня я порівняв його із Кєрєнським. Покійний Хмара називав цю шоблу ліквідаційною комісією України.  Це власне і сталось. Україна ліквідована, а населення підготовлене для входження в Рускій мір. Ні не в Росію, а в нове неорелігійне утворення.
Тут головне населення і суспільство, а не економіка чи навіть територія. Але зелені лише завершили процес, що почався давно.
Україну почали зливати і готувати до нової епохи ще на початку держави. Кучма потратив 10 років щоб винищити зачатки української еліти. В першу чергу політичної та духовної.
Когось було вбито, когось відсунуто на маргінес. Події 2005 року із повним провалом оранжевих остаточно зневірили тих, хто ще залишився. Таким чином в якості керівної страти залишилася відверта сірятина.
Релігійне відродження 90-х було зведено нанівець.
Наступні 10 років під патронатом західних партнерів нищився український бізнес. Криза 2008 остаточно добила його, а події 2014 усунули навіть олігархів.
І нарешті останні 10 років, 2014-2024 знищували саме суспільство. Населення зменшили удвічі. Розумні пасіонарії втекли за кордон, а дурних добивають на фронті.
Коли в 2019 я писав свій політичний заповіт, ще якісь залишки українства були, і їх перетравлення могло теоретично притримати Рускій мір. Але на тепер вже все. Зараз мало хто розуміє наскільки сильно змінилося населення України. Там залишилася тупа пасивна маса, яка не в змозі навіть дати відсіч людоловам. Більш-менш постійний опір здійснюють лише цигани.
Я вже не кажу про імовірний Мюнхен, котрий буде підписувати або Блазень або його наступники. Така угода не залишить нічого від не лише від держави, не лише від народу, але і країни «Україна».
Україна, без еліти, без грошей, без інтелекту, без енергії, без держави та країни, і найголовніше: без Бога в серці – ідеальний кандидат на роль відростка Руского міра. І нова держава саме для цього і буде засновуватися.
А що буде далі – я уже писав.
І нічого зробити уже не можна. Якщо вам хтось буде впарювати про сад з пустині – значить вас найобують. Кожному окремо потрібно робити відповідні висновки, але я думаю що здатних робити хоч якісь висновки уже немає, всі хто міг уже зробив.
***
Мені боляче таке писати, адже покійницю я знав із пелюшок, а в чомусь навіть ще до народження. На перший мітинг, із цікавості прийшов чи не в 1989. Багатьом подіям був прямим свідком, а до деяких навіть долучився справами. Проте сталося неминуче. Тієї України яку я любив немає десь уже з 2012, саме тоді, на чемпіонаті по футболу, я відчув, що епоха відійшла. Пам’ятаю, як знайомий написав пост, де показував які гарні стадіони побудовані. А я сам того до кінця не розуміючи чомусь відповів, що «не залишиться там каменю на камені».
Років 20 тому я сформулював для себе ставлення до України, що для мене Україна є цінною доти, доки вона не буде шкодити християнству, а інакше я перший хто почне її валити. Із 2019 Україна стала відверто антихристиянською державою, але Бог позбавив мене цієї неприємної праці і зробив все Сам.

***
Звичайно уже йдуть розмови про «Третю Українську республіку», про новий формат України і т.д. Але ви знаєте мій прогноз щодо цього утворення. Навіть якщо прогноз не справдиться, я уже не в тому віці щоб перейматися тим, що може теоретично дати результат в далекому майбутньому. Ти більш, що майбутнє це усе більше набирає апокаліптичних обертів, що потребує зовсім інших пріоритетів.

За несколько лет до вторжения я писал, что в мире сложилась ситуация, когда не осталось крупных игроков которые были бы против войны, так что война неизбежна.

Не данный момент в мире не осталось крупных игроков которые были бы против поглощения Украины Россией.
Наоборот США, старая Европа, Китай, Глобальный Юг активно выступают за ликвидацию Украины и поглощение ее Россией.

Я в свое время написал исчерпывающий и похоже не имеющий аналогов пост о роли и значении украинских националистов 30-40х годов ХХ века для Украины.

Исходя из этого я могу с полным правом экстраполировать что бы произошло, если бы бандеровцы появились в современной Украине.

1. В Украине появился бы центр силы, которые бы единственный выступал за украинскую субъектность.
2. В Украине появился бы эрзац украинской элиты. Этого конечно не достаточно для построения полноценного нацгосударства, но достаточно чтобы в информационном пространстве возник и украинский полюс.
3. Как программа максимум у бандеровцев была бы военный переворот и свержение каганата с выводом Украины из войны. Не знаю получилось бы это. Но попытка того бы стоила. В крайнем случае они смогли бы взять контроль над некоторыми регионами. Что так или иначе положила бы конец режиму.
4. Как минимум бандеровцы провели бы несколько акций и мусора с повесточниками и носа на улицу не показали.

Именно поэтому ватная и пархатая мразь так ненавидит украинских националистов.
Но могу успокоить. Никаких националистов в Украине нет и не будет.
Так что уничтожение хохлов и их бывшей Украины продолжится до логического конца.

Помер Степан Ількович.
Останній зі старої гвардії.
Із ним схоже остаточно пішла у історію ідея України як національної держави.

5 грудня 2019 року, з трибуни Верховної Ради України, він назвав чинну владу «шпаною ліквідаторів». "Їх нічого не пов'язує з Україною. Перекоти-поле, яке не має коренів, у них лише гроші, тому вони брешуть, брешуть і ще раз брешуть".

У зв'язку зі смертю Хмари, а також із перспективи десятиліть, хочу сказати наступне.
1.Україна від самого початку була приречена.
2. Побудувати національну державу в кордонах від Сяну до Дону було неможливо.
3. Однак робити спробу розбудови української національної держави було однозначно варто. Адже українська національна держава це єдиний шанс хоча б якогось захисту народу, а також єдиний стримуючий фактор для Санаторія Сатани.
4. Ці потуги однозначно не були даремні. І в мене є ще надія, що в тому числі завдяки українському націоналізму не всю Україну зжере Мордор, і не всі українці згорять у світовій війні.

Меня спросили, а если бы презиком остался Вальцман, он бы смог избежать происходящего?

Я скажу уже теперь, с высоты четырех десятилетий, что все что происходило с Украиной было изначально запланировано. На нее князья мира сего запустили каток апокалиптических событий, начиная с Чернобыля.
И этот каток остановить не было никаких возможностей.
Каток двигался как комплексная стратегия которую продвигали очень мощными средствами. Все кто в эту стратегию встраивался, тот до поры чувствовал себя хорошо. Все кто предлагал что-либо иное, не говоря уже о противодействии, выбрасывался на обочину истории, а нередко и физически устранялся.
Сначала было смазано межпоповскими конфликтами, а потом и гонитвой за баблом, религиозное возрождение. Потом убили абортами 20 миллионов детей и расстворили в алкоголе и без того слабую в массе техническую интеллигенцию.
Дальше деиндустриализация 90-х и развращение мнимым ростом нулевых. А потом народ-дегенерат стал пушечным мясом.
Первые два десятилетия, с середины 80-х до середины нулевых все еще оставились люди которые хоть сделать ничего не могли, то хотя-бы говорили. Мечтали, критиковали, предлагали прожекты, спорили. Это было все довольно наивно, но хоть что-то.
Но эти немногие ввиду невостребованности ушли в небытие. Окончательно всех подкосил Оранжевый майдан. После него даже и говорить перестали.
Но это все помойки и маргиналы. Каток пёр на всех парах. Менялись презики, министры, депутаты, а караван шел своим путем.

Поэтому никакой Порошенко ничего бы не смог изменить. Он либо шел бы вместе с событиями либо его убрали.

Весело наблюдать как ввиду изгнания ФСБ МП из Лавры и ареста старого гомика-барыги Павлуши интернет-хомячки вдруг резко превратились в теологов и религиоведов. А я как теолог и религиовед даже не хочу эту возню комментировать
Украина сделала два смертельных выбора. Она вдруг начала привязывать себя к Вавилону, как раз когда Вавилон летит в пропасть и одновременно подставилась под военный удар самой сатанинской страны в мире.
Христос советует избегать Вавилона, чтобы не быть похороненными под его руинами и предупреждает, что Зверя победить силой нельзя. Но Украина делает все наоборот, и результат будет соответствующий.
Вот это как раз суть главные теологические вопросы Украины, а не какие-то пидоры в рясах.