(no subject)

[kondratio]

Меня тут на днях спрашивали о пределе народного терпения Украины не смотря на пропаганду.

Вот кстати вам первый звоночек. 

Comments

[xxxrrr.livejournal.com]

Демидовцы все правильно делают. Требуют от властей решения своих проблем, возникших впоследствии защиты страны и ее власти. Еслине решат, то дальше только апатия населения и тихий развал, как в ЛДНР

[kp-01.livejournal.com]

Власть занята тем что рассказывает про постройку новых квартир , домов, городов. Ей некогда.

[aslaf.livejournal.com]

Чисто случайно увидел коменты под проектом украинского закона о запрете выезда военнообязанных (мужчин)
Очень много уже осознают, что они мясо.
Оксанки, конечно, кувыркаются- "не мужик".

[morning-warrior.livejournal.com]

Канцлеру Германии Олафу Шольцу журналистка задает вопрос: «Господин канцлер, G7 пообещала Украине гарантии безопасности после войны. Не могли бы вы конкретизировать, что это за гарантии?».

Шольц в ответ: «Да (смеется)… Мог бы».

Это весь ответ канцлера.

https://t.me/ponomarb1/16380

[david-koval9.livejournal.com]

Пан кондратио, а что это вы решение ВС США по абортам не коментируете? Историческое как никак

[yoserian.livejournal.com]

Volodymyr Kulyk в ФБ:
"Про відповідальність білорусів за співучасть в аґресії проти України.
Білоруські френди доводять нам, що їхній народ нічого не може вдіяти з їхньою владою, яка стала союзником російської у війні проти України, бо влада придушила свободу народу та здатність їй опиратися, ув"язнивши чи вигнавши з країни найактивніших громадян і залякавши решту. Білорусь, кажуть вони, по суті окуповано Росією та місцевими маріонетками Росії, тому повну відповідальність за злочини на білоруській території несе окупант, а окупований народ не винен, і українці, які його звинувачують, просто не розуміють, чим сьогодні є Білорусь.

Перше речення правдиве, а друге не дуже. Бо придушення владою свободи й дієздатності народу характерне й для багатьох інших минулих чи сучасних суспільств, зокрема для нацистської Німеччини та путінської Росії. Але в першій із цих двох країн народ визнав свою відповідальність за організовані владою злочини (не відразу й не без зовнішнього тиску, але зрештою визнав), а в другій - ні, й тому невдовзі після падіння одного злочинного режиму дозволив створити новий. Тому свідомі білоруси мають не просто бажати перемоги Україні, а й визнавати відповідальність свого народу за злочини влади (та частини народу, яка виконує волю влади), і прищеплювати цю відповідальність співвітчизникам і спонукати їх компенсувати українцям матеріальні збитки та просити прощення за непоправні людські втрати.

Але стаючи на таку максималістську позицію щодо відповідальності білорусів, свідомі українці не повинні відбуватися мінімалістичною позицією щодо відповідальності власного народу за те, що він дозволяв робити своїм і чужим владам. Бо можна сказати, що русолукашистська окупація Білорусі не дуже відрізняється від совєтської окупації України, коли велика частина українського народу не просто терпіла злочини влади, а й брала в них більш чи менш активну участь: забирала зерно в "куркулів", ловила по лісах "бендер", разом з іншими підсовєтськими народами придушувала повстання угорських "фашистів" та опір афганських "душманів". Хіба ми визнали свою відповідальність за ці злочини? Хіба зробили все, щоб ми чи наші нащадки ніколи їх не повторили?

Звичайно, нинішня війна нас змінила й спонукала багато чого переосмислити, але ж іще десять років тому більшість українців уважали чи не найкращим державним лідером путіна, а ще рік тому - лукашенку. І коли ми - на рівні мас, а не активістів - змінилися щойно під градами й ракетами, то чи маємо право вимагати такої зміни від тих, чийого спокійного життя вони ще не знищили? Пишу це не для того, щоб розгрішити білорусів, а щоб спонукати до більшої відповідальності українців. Зрештою, ми від них відрізняємося лише завдяки героїзмові невеликої частини суспільства та меншій жорстокості влади, яка дала змогу героям перемогти, а не опинитися в тюрмах і на вигнанні. Не забуваймо про це й готуймося ще багато чого змінювати. Не тільки в країні, а й у собі."